Надкушуєш багет? Ковтаєш холодний сидр? Знай, що ти зазіхаєш на Список нематеріального спадку ЮНЕСКО! Втім, їж на здоров’я, наготуємо ще, бо старовинні рецепти вже знаходяться під надійною охороною!
Німецький сидр
Німецька комісія у справах ЮНЕСКО приступила до розгляду заявок на включення у національний список нематеріальної культурної спадщини. Серед них – традиція виробництва яблучного вина в землі Гессен. Остаточні рішення будуть прийматися на початку 2021 року, а поки жителі регіону готуються до яблучного сезону. “Trink Apfelwein täglich, keine Krankheit quält dich” – “пий сидр кожен день – будеш здоровіший”, – список корисних якостей напою великий. Яблучне вино покращує травлення, позитивно впливає на дихальну систему, заспокоює нерви, знімає симптоми ряду інших хвороб і недуг.
Східна кава, Туреччина
До Туреччини кава прийшла в 16 столітті, під час правління Сулеймана Справедливого. Султану дуже подобвся смак кави, і вже в кінці 16 століття число кав’ярень в Стамбулі досягло 600. Особливість турецької кави криється в техніці приготування, що стала невід’ємною частиною турецького повсякденного життя. Завдяки каві виникли кавник, чашка, кавові ложки. Турецька кава залишає смак і свіжість протягом тривалого часу. Вона більш м’яка, ароматна і міцна.
Французський багет
Франція пропонує внести до списку культурної спадщини ЮНЕСКО свій неповторний багет. Французька культура вживання їжі передбачає і вибір найсвіжіших продуктів по сезону, і підбір напоїв (особливо вина), і традицію довгих вечерь з повною сервіровкою не тільки в ресторані, але і вдома, і, звичайно ж, строгий порядок подачі страв (аперитив – основне блюдо – десерт – дижестив).
Мексиканська кухня
Мексика – ще одна країна, чия кухня в повному складі увійшла в список ЮНЕСКО. Це одна з найяскравіших кулінарних традицій світу. І вже точно – найгостріша. Візитна картка цієї кухні – червоний перчик чилі. Продукти, які звичні для мексиканців і абсолютно незвичайні для європейців: кукурудза, маїс, навіть кактуси. Відрізняє мексиканську кухню активне використання м’яса птиці (довгий час індичатина була єдиним доступним м’ясом) і приголомшливі стародавні рецепти, багато з яких дійшли до нас від майя та ацтеків.
Середземноморська кухня
Середземноморська кухня, а точніше система харчування відразу чотирьох країн – Греції, Іспанії, Італії та Марокко, оголошена ЮНЕСКО культурною спадщиною і визнана найкориснішою для здоров’я. Це не якась певна система або інструкція, а скоріше набір звичок і принципів. Наприклад, їсти менше м’яса, більше свіжих овочів і фруктів, пити червоне вино, вживати багато оливкової олії і вести активний спосіб життя. До речі, ЮНЕСКО захищає не тільки саму середземноморську систему харчування, а й пов’язану з нею культуру – фестивалі збору врожаю, традиційні способи риболовлі, застілля і свята.
Грузія – квеврі
У 2013 році в Список внесли грузинський метод виготовлення вина у величезних глеках без ручок – квеврі. Ця методика не має аналогів в світі. Вино виходить екологічно чистим і смачним. Квеврі – це глиняні глечики, їх застосовують для бродіння і зберігання вина. Квеврі з вином зазвичай закопують в землю, закривають кришкою, яку покривають землею або замазують глиною. Виноград закладають в квеврі з мезгою (шкіркою і кісточками) і навіть гілочками, тому він починає активно бродити. Після періоду активного бродіння квеврі запечатують, і вино настоюється на меззі.
Вірменський лаваш
У листопаді 2014 року список нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО поповнився рядком “Лаваш: виготовлення традиційного хліба, значення і культурні прояви в Вірменії”. Тонкий вірменський хліб – один з найдавніших видів хліба. Його предками вірмени вважають ячмінного коржа, що годував шумерів і ассирійців. Лаваш подається для кожної трапези, до переважної кількості страв. Їдять лаваш з шашликом, з сиром, з зеленню і сиром, з овочами. І в наші дні збереглася традиція пекти лаваш про запас, засушувати його на 3-4 місяці. А коли в ньому буде потреба, його збризкують водою і розігрівають – і хліб стає знову свіжим. Печуть лаваш у тандирі. До речі, лаваш згаданий у списку ЮНЕСКО двічі. По-перше, частиною нематеріальної спадщини людства оголосили вірменський лаваш, який відрізняється від усіх інших тим, що має витягнуту овальну форму. По-друге, в список включили культуру приготування і заломлення хлібних коржів в Азербайджані, Ірані, Казахстані, Киргизстані та Туреччині.
Корея – кимчи
Обидві Кореї в списку ЮНЕСКО представлені всім добре відомою квашеною пекінською капустою, яку корейці називають кимчи. Блюдо роблять з ферментованої капусти, найчастіше пекінської, але використовують і інші овочі: кольрабі, баклажани, редис, огірки. Їх щедро приправляють червоним перцем, соком цибулі, часником і імбиром. Без кимчи не обходиться в Кореї жодна трапеза, там вважають, то вона має оздоровлюючий ефект, допомагає скинути вагу. Але, крім користі для організму і безсумнівно цікавого смаку, кимчи вважається символом країни, уособленням корейської кухні.
Хорватія – пряники
Традицією пекти на свята химерні пряники можуть похвалитися різні країни Європи, проте честі потрапити в список ЮНЕСКО удостоїлися тільки ліцітари з півночі Хорватії. Мистецтво пряника зародилося в цих місцях ще в XVI-XVII століттях, і майже в незмінному вигляді збереглося до цих пір. Рецепт передається з покоління в покоління, а пекарі є незмінними учасниками всіх місцевих свят і ярмарків.