Хоча озеро Балатон угорці і називають морем, але все ж це перебільшення. Уявіть озерце на придеснянському лузі. Розтягніть його до розміру 70 х 12 км – і буде вам Балатон. Північний бережок крутіший і глибший, південний пологий, і там зовсім мілко. Вода чиста, але ви цього не оціните: дрібний пісок легко її скаламучує. Правда, гарний впорядкований пляж є у кожному селі. Вартість денного «пляжування» €1,5-2,5 на день. Безкоштовних мало.
Втім, ми сюди у іншій справі. Їсти, пити вино й милуватися краєвидами. А тому наша мета – півострів Тихань. Бо там стародавнє абатство, а коло нього пам’ятник угорському королю Андрашу І і його дружині – нашій Анастасії Ярославні.
Тут краєвид, від якого перехоплює подих. Звідси Балатон насправді виглядає морем: зліва гірський ланцюжок, направо безкрая водна блакить із яскравими плямками вітрил. Далі, вглиб Тиханя чернецькі печери, Внутрішнє озеро із круторогою чередою коло води. І цілі поля лаванди. Її вже зібрали, та ми втішимося лавандовим морозивом із морозивної мануфактури Levendula.
Її люблять не тільки за модні смаки, а й за гіпоалергенне, діабедитчне, безлактозне морозиво. Єдиний «мінус» – замало місця. Тому із морозивом в руках проінспектуємо сувенірні ятки , а потім підемо обідати.
До бістро Malackrumpli – «поросяча картопля». У кого бабуся в селі, той знає, про що мова. Так називають дрібну картоплю, яку згодовують поросятам. Варять у здорових каструлях у печі – смакота виходить!
У Malackrumpli поросячу картоплю не впізнаєш: вишукано і… все одно смачно. Та почнемо з риби, а саме юшки. Угорська юшка називається халасле, і вона геть не схожа на нашу. Червона від добрячої дози паприки, навариста. Густа, бо зварену рибу перетирають, а ще додають ікру й молоки. Надзвичайно ароматна й смачна. Якщо ви в Угорщині, це такий же must, як і гуляш. Порція халасле у Malackrumpli коштує 10 євро, але її можна розділити на двох. До того взяти бургер із місцевої свинини породи мангаліца. І, звичайно, вино.
Раджу біле – на Балатоні роблять саме такі. Лише на північному узбережжі кілька регіонів із своїми «візитівками»: Чопак із рислінгом, Бадачонь із піно-грі, одягненим тут у рясу «сірого ченця», Шомло з ендеміком юхфарк – овечий хвіст. Випити винця на одній з терас, милуючись призахідним Балатоном – чарівна програма на завершення дня.
Втім, якщо ви за кермом, прихопіть вина у якості сувеніра. Причому, не обов’язково із місцевої винарні: у будь-якому Tesco відмінний вибір, притомні ціни. Якісні вина навіть «зіркових» виноробів Міхая Фігули та Хуби Серемлеї можна купити за 5-6 Євро за пляшку. Повернетесь додому, відкоркуєте – і буде вам сонячний спогад про смачний Балатон.