Журналіст і редактор Роман Судольський вже другу зиму проводить за межами України. Він розповідає, чому їм з дружиною не сидиться в Києві, скільки коштує пожити в Таїланді і на Балі, а також як зимівля в Індонезії підштовхнула його до запуску власного турбізнесу.
Чому ми поїхали на зимівлю
По-перше, це була наша мрія ще з 2013 року, коли ми з дружиною провели медовий місяць в індійському штаті Гоа. З тих пір об’їздили пару десятків країн, але мріяли пожити за кордоном, нікуди не поспішаючи.
По-друге, київська зима погано відбивається на нашому фізичному і психологічному стані. Дружина застуджувалася, а у мене без сонця і тепла падала продуктивність, погіршувався настрій, з’являлася сонливість і апатія.
По-третє, ми катастрофічно не любимо сидіти в офісі. Тому ще однією мрією було перейти на віддалену роботу, що ми в підсумку і зробили.
На момент першої зимівлі (листопад 2018-квітень 2019 року) ми обидва працювали в великих компаніях, і нам довелося домовлятися з керівництвом про те, що кілька місяців ми попрацюємо віддалено. На наше щастя, переговори закінчилися успіхом. Але до нинішньої зими я все одно вирішив не ризикувати і став приватним підприємцем, щоб не залежати від чиїхось рішень.
Де ми зимували
У свою першу зимівлю нам, звичайно, хотілося побільше всього побачити, тому ми вирішили пожити в кількох містах і країнах. Перші півтора місяці прожили на півночі Таїланду в місті Чіангмай. Це такий тайський Львів – культурна, духовна і гастрономічна столиця, багато іноземців і поруч гори. Особливо це місце люблять діджитал-кочівники, які приїжджають на зиму або взагалі живуть і працюють тут роками. Тут є вся інфраструктура (друге за величиною місто в Таїланді), досить дешево (бо не курорт), навколо багато красивих місць. На вихідні ми їхали в інші місця провінції – до гір, храмів, водоспадів, ботанічних садів, гарячих джерел.
Другу третину зимівлі ми провели теж в Таїланді, але вже на півдні, на острові Ко Чанг, де колись були у відпустці. Тут ми багато плавали і засмагали і працювали на своїй чудовій терасі з видом на джунглі. Винаймали другий поверх будинку в українських хлопців, які 10 років тому відкрили на Ко Чанг свій ресторан.
Останню третину зимівлі ми провели на острові Балі в Індонезії. Крім самого Балі ми встигли подивитися кілька індонезійських островів поменше (Нуса Пеніда, Гілі) і злітати на три дні в Сінгапур.
Як відомо, Балі – містичний острів, на якому відбуваються всілякі дива. Тут я буквально на півгодини зустрівся зі своїм знайомим по навчанню в Могилянці Яном Тичковським, який живе в Індонезії вже 6 років. І ця коротка зустріч змінила дуже багато. Нещодавно ми з Яном запустили спільний бізнес з організації та проведення авторських подорожей по Індонезії – Flying Fish Voyage. Звичайно, головна рушійна сила в проекті – це він, тому що відмінно знає країну, вже показав її сотням людей і тепер просто хоче це масштабувати і побудувати сильний бренд. А я буду йому в цьому допомагати.
Розклад дня
Всю минулу зиму (а також шматочок осені і весни) ми починали працювати в 4-5 годин дня – в цей час в Україні наставав ранок. Ну а закінчували працювати близько опівночі. Напевно, не кожного влаштував би такий графік, але для нас він був ідеальний. Уявіть – у вас є майже весь день на те, щоб їздити по визначних пам’ятках, валятися на пляжі або у басейну, вивчати місцеву культуру. А коли починає вечоріти – сідаєш за ноутбук і працюєш. Адже все одно на вулиці темно, видами не насолодитися, в море купатися не полізеш. Мій розпорядок був більш-менш вільним, але дружина працювала за графіком свого київського офісу, тому ми синхронізувалися.
Як пересуватися
У Південно-Східній Азії громадський транспорт – це виняток, а не правило. Щоб роздивитися і зрозуміти місцеве життя, треба колеса або глибокі кишені для постійних поїздок на таксі.
Тут особливо популярний мототранспорт. Раніше я їздив на мотобайку без прав, але на зимівлі перейнявся цим питанням і отримав тайське водійське посвідчення. До речі, якби я потрапив в аварію без них, то страховка б мені нічого не покрила. Здати на права з одного боку важкувато (треба зібрати документи, заплатити за це гроші, просидіти на лекціях, а з іншого – тест і практичний іспит елементарні. В нагороду – на мотобайку можна заїхати туди, куди не проїде автомобіль. На півночі Таїланду і на Балі ми орендували Yamaha N-Max – досить великий 155-кубовий мотобайк, на якому комфортно їздити удвох навіть на великі відстані. Ми нерідко проводили на ньому 3-4 години в день.
Бюджет
Ми поїхали на зимівлю, зберігши за собою роботу в солідних компаніях. Тому особливо не економили, тим більше, що були дуже жадібними до вражень і багато витрачали на роз’їзди. Були місяці, коли ми витрачали більше $2000, хоча намагалися не виходити за межі цієї суми. Зараз ми теж зимуємо у теплих краях, але живемо скромніше – хоча б тому, що наша друга зимівля більше звернена всередину самих себе, а не зовні.
Основні статті витрат на зимівлю – житло, транспорт і їжа. Житло ми намагаємося шукати в діапазоні київських цін на оренду – близько $300-500 на місяць. У містах таких варіантів хоч греблю гати, причому дуже якісних. У моря складніше, потрібно терпіння і везіння. Зазвичай нам везло. Житло вибираємо з окремим входом, кухнею, там не повинно бути шумно – інше вже деталі. Оренда мотобайка – ще $ 150-200 на місяць.
Харчуватися можна абсолютно по-різному. Ми собі рідко відмовляли в гастрономічних задоволеннях. Скромно снідали (яєчня або вівсянка з фруктами і джемом), а на обід і вечерю їздили в кафе-ресторанчики або брали звідти їжу на винос. На зимівлі завжди їмо багато свіжих фруктів і морепродуктів (бо зазвичай поруч море), а також місцевих спеціалітетів. У Таїланді це звичайно Пад Тай (рисову вермішель з ароматним соусом), який я готовий їсти хоч кожен день. Те ж саме можу сказати і про смажений рис з куркою або морепродуктами.
Що ми побачили
За одну зиму я, напевно, отримав більше вражень, ніж за все попереднє життя. Кожен день було чому дивуватися. Про ту зимівлю можна було б писати книгу, але якщо вибирати кілька найяскравіших моментів, то їх якраз три – по одному на кожне з місць, де ми жили довго.
У Північному Таїланді це національний парк Doi Inthanon, де розташована найвища вершина країни. Там є кілька приголомшливих водоспадів, але по-справжньому моє серце вкрала прогулянка по Kew Mae Pan nature trail. Спочатку ти йдеш казковим лісом, а потім раптом опиняєшся на урвищі, а внизу в долинах на верхівках дерев лежать білосніжні хмари. І десь вдалині видніються буддійські пагоди, виринають з цих хмар… Це одне з найяскравіших вражень. Якщо раптом будете в тих краях – обов’язково приїжджайте на цей трейл рано вранці. Саме тоді хмари лежать в долинах, а потім починають підніматися, закриваючи видимість.
Другий момент чистого тревел-щастя трапився зі мною вже на півдні Таїланду, на острові Ко Куд. Коли бачиш на екрані професійні рекламні зйомки тропічних островів, то думаєш – так не буває, то ефекти. Вода не буває настільки блакитною, пісок – настільки білим, зелень – настільки яскравою. А потім приїжджаєш на Ко Куд, який крутіше будь-яких фотошпалер. Це настільки інстаграмний острів, що від величезних натовпів його поки рятує, напевно, тільки не дуже зручна логістика. Сюди потрібно досить довго плисти на човні або поромі. Ми провели на Ко Куді вихідні і потім повернулися знову. Я не знаю, як ще його описати – це такий острів, де все хочеться лизнути. Пісок, листя, морську воду. А словами передати важко.
Для третього пікового моменту теж дуже складно підібрати епітети. Неподалік від Балі є невеликий острів Нуса Пеніда. Він набуває все більшої популярності – Hostelworld назвав його найпривабливішим напрямком для бекпекеров в 2020 році. Пейзажі Нуса Пеніда заворожують. З моря стирчать конусоподібні скелясті острови, об які розбиваються величезні хвилі. Місцеві жителі з давніх часів вирощують тут водорості, а навколо острова плавають величезні скати Манта рей і риба-місяць вагою до тонни.
Про автора: Співзасновник клубу по організації та проведенню авторських подорожей по Індонезії – Flying Fish Voyage.
Как экономить в путешествии
 |
Билеты на Skyscanner → Билеты на Tripmydream → |
 |
Кешбэк 4% на Booking → Скидка $47 на Airbnb → |
 |
Получить компенсацию за задержку/отмену авиарейса → |
Фото: авторские, istockphoto (2)
2коментаря