Одне з популярних хибних тверджень стосується закритості Ірану, проблем з оформленням візи й небезпеки самої подорожі. Хочу розбити такі стереотипи, які обмежують наше сприйняття й відштовхують від відвідування однієї з найбільш гостинних самобутніх країн самого центру величної Персії.
Підготовка до подорожі до Ірану
Перший крок до подорожі до Ірану – квитки. Ціни на квитки в Іран змінюються залежно від авіаліній та сезону. Я вирішила поїхати взимку (а нашою зимою погода там осіння) і натрапила на дуже дешеві авіаквитки від МАУ – десь 5000 грн в обидва боки. Раджу також слідкувати за акціями Azal.
Віза. Розбіжність інформації, яка представлена на сайтах візових центрів та посольства з тією, що надають безпосередньо в консульському відділі, спочатку спантеличує. Тому спробую розставити всі крапки над і. Існує два варіанти оформлення туристичної візи (на 14 днів).
Перший офіційний шлях – це звернутися до консульського відділу в Києві, надати всі документи і чекати відповіді. Цей спосіб є найбільш марудним. У в самому консульстві мені порадили робити візу на місці. Якщо після відправлення запиту в Іран прийде відмова, то всі інші шляхи вже автоматично закриваються.
Саме тому, незважаючи на деякі побоювання, я вирішила скористатися другим шляхом – оформлення візи після прибуття. Така можливість доступна в міжнародних аеропортах найбільших міст – Тегерану, Ісфагану, Ширазу, Тебрізу, Мешхеду.
Для візи надаються:
- Паспорт. Вам можуть відмовити у відкритті візи за наявності в паспорті штампу Ізраїлю. Для таких випадків дуже зручно мати два паспорти, адже, як показує досвід, у базі даних це ніяк не відзначається. Про проблеми в’їзду до Ізраїлю з іранською візою мені не доводилося чути.
- Фото. Читала застереження щодо фотографії на візу для дівчат. Буцімто на фото все має бути закрите хусткою окрім обличчя. Я подавала звичайні фото.
- Квитки назад.
- Бронювання готелю. Це суворо перевіряється. Необхідно мати адресу, назву, контакти готелю, хостелу тощо. Стовідсотково туди дзвонитимуть і перевірятимуть наявність бронювання. Якщо у вас є знайомі в Ірані, ця процедура трохи спрощується.
- Оплата візового збору (для українців він є чи не найбільшим – 60 євро)
Враження від подорожі до Ірану
Вийшовши за межі аеропорту, очікуєш побачити закутаних у паранджу жінок, зустріти пригнічені погляди, тишу ввечері… Але не дивуйтеся, коли наштовхнетесь на галасливих усміхнених дівчат у джинсах, вуличних реггі музикантів та студентів на галявинах біля університету. Ця країна наповнена життям і щирістю.
Перед поїздкою я склала свій топ-список місць, які хочу відвідати й речей, які хочу зробити. Отож, ділюся ним із вами:
Скоріше за все, ваша подорож почнеться зі столиці Тегерану. Це місто не справило на мене враження. Закуте в бетон, насичене пилюкою, воно віддалено нагадує пострадянські великі монументальні й мертві міста. Мечеті, парки, гори Дарбанд, палац Голестан і метушливі ринки в старовинному райончику дають змогу відчути справжність міста, щирість людей і вдихнути трохи свіжого повітря. Якщо ж вам хочеться насолодитися красою східних палаців, то дорога веде у найбільш туристичне місто – Ісфаган. Це край вишуканості Близького Сходу, багатих мечетей, парків, неймовірної краси посуду, розписаного вручну.
Втомилися від великих і туристичних міст? Прямуйте до пісочного Кашану. Це невелике містечко, що славиться своїм старовинним ринком і безліччю історичних будинків. Більшість із них відкриті для відвідування як музеї, кафе, арт-простори й місця для весільних фотосесій. Це місто, як і його назва, залишає по собі тепле, затишне відчуття.
Що варто зробити у Ірані
- Відвідати мечеть
Більшість мечетей відкриті для відвідування. Моя вам порада: якщо хочете поринути в справжню атмосферу, прямуйте до невеличкої старовинної мечеті в маленьких містах, подалі від туристичних доріжок. Вибір невимовно великий, адже кожен район або навіть вулиця має свою мечеть. Головне, притримуйтеся простих правил: знімати взуття на вході, жінки мусять бути з покритою головою, оберігайте тишу. Вже й не так і складно, правда ж? Присядьте на персидські килими, якими встелені майже всі храми, зануртеся в свої відчуття, насолодіться витонченістю, просто відпочиньте від навколишньої метушні. А ще обов’язково хоча б раз зупиніться й пориньте в безмежний океан спокою разом із вечірнім азаном – закликом до молитви.
- Відвідати пустелю
Іранські пустелі значно відрізняються від нашого типового уявлення. Вони кам’янисті, холодні, схожі більше на якісь марсіанські пейзажі. Романтики і поціновувачі нічної фотографії знайдуть тут свій рай.
- Спробувати різні види хліба
Іранський хліб – це найсмачніше, що я куштувала в своєму житті. Не знаю, що робить його таким: чи то різноманітні трави, спеції, горіхи, чи то просто те відчуття, коли ти отримуєш його ще гарячим просто з печі…
Персеполіс – перлина Ірану
Як же без столиці давньої Імперії персів? Незважаючи на безліч туристів, це місце просякнуте атмосферою, яку неможливо передати, атмосферою величі й падіння, сили й занепаду. Це символ невтомної плинності часу. Це місце, в якому треба побувати хоч раз у житті.
Для мене було несподіванкою помітити, що такий відомий для нас персидський поет Омар Хайям сприймається в Ірані другорядним. А от Румі й Хафез – це народні герої. Їхніми поезіями переповнені всі сувенірні лавки, прикраси, канцелярські товари й навіть проста побутова реклама! А також є можливість попросити у них поради. На вулицях можна зустріти невеличкі стенди з пташками й безліччю паперових цитат. Ви вибираєте пташку, а вона вибирає для вас передбачення серед поезій. Це коштує копійки, більшість віршів просто красиві й стосуються загальних речей, але все ж таки я ношу своє передбачення в гаманці вже з півроку. Відтепер це мій маленький талісман (мабуть, я таки забобонна!)
Іран і стереотипи
- Паранджа
У Ірані її не існує. Це вбрання арабських країн. Іранські дівчата й жінки мають бути завжди з покритою головою й закритими стегнами, а для деяких міст (найбільш релігійні: Мешхед і Ком) і під час молитви використовується чадор (тонке простирадло, абсолютно незручне!), щоб закрити всі вигини фігури.
- Несприйняття американського й усього західного
Це явище не стосується життя повсякденного іранського жителя. Так, Макдональдса і багатьох американських брендів немає. Проте всі користуються інстаграмом, телеграмом і навіть забороненими фейсбуком і ютубом!
- Алкоголь
Дійсно, в ісламі алкоголь заборонено вживати. Ті, хто суворо притримуються традицій і віри, виконують це правило. Але алкоголь продається та знаходить своїх споживачів. До революції 1979 року Іран славився своїм вином, описаним у численних романтичних поезіях. Вино є символом іранської культури. І дотепер виноробська промисловість успішно розвивається.
- Постійна війна
Політична ситуація в Ірані нестабільна (але про яку країну можна сказати інакше?). Проте, військових дій на території країни не велося вже понад 20 років.
- Тароф, іранський етикет
Специфічна іранська гостинність, яка іноді навіть лякає. Усе може звестися до того, що продавець на ринку образиться, якщо ти не захочеш з ним посперечатися з метою зменшити ціну!
- Спільні слова
Так, це дуже дивно, але фарсі (національна мова) містить безліч слів, що мають спільне походження зі слов’янськими мовами. До речі, про мову. Інколи виникають труднощі, адже всі назви вулиць, маршрутів тощо написані на фарсі. Але варто зазначити, що вам завжди допоможуть англійською, якщо звертатися до людей віком 20-40 років.
- Відсутність туристичної бази
Це абсолютна неправда. Політична ситуація грає не на користь культурного розвитку Ірану, але молодь із запалом виступає проти такого напрямку. У великих містах, як наприклад Тегеран, Ісфаган, Тебріз, Шираз, існує море можливостей та ідей, як туристу провести свій час: від історичних прогулянок, ночівлі в пустелі, походів у гори до гастрономічних турів. Люди тут дуже відкриті для світу й мандрівників та всіма силами намагаються забезпечити комфорт і цікавий відпочинок.
Двох тижнів моєї подорожі виявилося катастрофічно мало, щоб виконати всі заплановані ідеї. Мої побоювання, навіяні середовищем, відсутністю інформації та незнанням, миттєво розвіялися. Я відчувала себе вдома, навіть у такі моменти, коли блукала вуличками незнайомого міста, розуміючи, що не знаю дороги! Аромати свіжого хліба, спецій, солодощів, спів, що лунає з мінаретів. Усе це зливається у щось неповторне, створюючи навкруги затишок.
Новий рік у Ірані святкують весною за місячним календарем. Засинаючи там 1-го січня, я думала, як це прекрасно бачити інші світи, знайомитися з іншими культурами. Цей своєрідний шлях у невідоме завжди починається зі страху, а завершується невимовною наповненістю. Тож рухайтеся, поринайте, прямуйте до невідомого, бо воно того варте!