Захотілось нам відпочинку – так, щоб інтереси всіх були враховані: мамі – море, татові – гори, дитині – втілення гри «Подорож Європою» у реальність.
Наша відпустка почалася 1 вересня 2017 року. О 10 ранку виїхали з дому, постояли пару години у пробках. Син відкрив стратегічні запаси кукурудзяних палочок і питав, чи нам ще довго їхати? От тоді ми з чоловіком подумали, чи не дали жару, прихопивши в таку далеку (6 тис. км) дорогу дитину.
Україною їхали без пригод. Увечері були у Карпатах. Розбили палатку біля села Коростов – була гарна зона відпочинку, струмок, вогник, тиша.
В 11:30 приїхали до кордону Чоп, інтернет підказав, що там немає черги – все було зелене, але застрягли на 6 годин.
Закордонні дороги
І ось ми в Угорщині! Купили віньєтку за 15 євро на місяць (це наліпка на скло – сплата за автомагістраль, яку час від часу перевіряють). Ми вирішили не приміряти ціни до гривні, в реалії втянулись швидко, порядок цифр підкупив. Чесно зізнаюсь – не дуже сподобалося мені в Угорщині, було незатишно, можливо тому, що тільки відірвалися від дому. На заправках з кишень нам пропонували iPhone. Отож, ми пораділи, що в’їхали у Австрію.
Австрійські магістралі теж платні, віньєтку купили за 8,5 євро х 2 штуки (по 10 днів). На цей раз наліпок не видавали – просто сканували автономери. Вразили зелені мости через автомагістралі для тваринок, вітряки і мальовничі Альпи.
Практично нікуди не звертали, бо ж наша ціль – Італія! Ночували у спальниках у машині. Дощ лив всю ніч.
А на третій день вже були у Італії. Дороги тут – найдорожчі серед тих, де ми були. Для прикладу – на якійсь ділянці ми проїхали кілька годин і заплатили 25 євро, при тому що, наприклад, у Австрії дешевше і набагато краща якість покриття. Італійські тунелі вражають довжиною до десятка кілометрів.
Врешті-решт ми з’їхали з автобану, щоб і містечка подивитися, та й гроші зекономити. Серпантинна дорога у горах – окремий атракціон. Дорога вузенька, місцеві ганяють швидко, отож ми на кожен поворот сигналили. Їхали десь 20-40 км/год. На підйомі – аж вуха закладає. Але ніхто не скаржиться – краєвиди прехоплюють подих. Нереально гарно, гори і гірські озера – це найкраще поєднання, яке можна собі тільки уявити, тому при першій можливості зупиняємося і фотографуємо.
Ночували знову у машині, їхали до останнього відкритого ока і зупинилися на заправці спати – це нормальна практика у Європі. А на ранок тут же можна поснідати і прийняти душ.
Ось і Італія
Альпи позаду, перед нами – Італія. То ж можна зупинитися в пошуках вражень. Ми залишили машини на стоянці (ціни – 1,5 – 3 євро за годину) і поїхали у Венецію на Tram, щось середнє між трамваєм і метро. Квиток – 1,5 євро, дитина безкоштовно.
Венеція – для дорослих
Венеція. Гарно, але дуже багато туристів. Юний мандрівник через дві години просто відмовився далі ходити, мовляв, тут немає на що дивитися, всі вулиці і будинки однакові.
Єдине що йому сподобалося – човни-роботи, що збирали сміття вздовж каналів.
Вийшли на площу і зрозуміли, що Венеція геть не пристосована для дітей – жодних дитячих майданчиків. Отож на площі, що вимощена плиткою, 5-7 малюків сидять на покривалі і «їздять» машинками.
Пором до Сардинії
Поїхали далі. Пором з Ліворно до Гольфо-Аранчі відходить о 9 вечора, на ранок у 06:30 на місці. Квитки для людей і авто коштували 260 євро в обидва боки.
Ми були такі стомлені, що на поромі Mega express заснули мега швидко, не встигнувши толком побоятися висоти і бурхливих хвиль.
Сардинія – смарагдова!
Немає слів, щоб описати кольори острова. Переконалася, що всі фото, бачені раніше – реальність, без фотошопа.
У нас була ідея об’їхати острів та пожити на півночі, у центрі та на півдні по три дні. Все майже так і вийшло.
Перший був північ – Via Sandro Pertini, апартаменти 190 євро за 3 дні на трьох. Готували собі у готелі, значно дешевше. До речі, трохи про їжу. У ресторані порція пасти коштує 6-9 євро. Ціни у маркеті: макарони 0,5 євро, в’ялені помідори (200 г) – 0,8 євро, пармезан – 2 євро за 200 г. Цього вистачить, щоб утрьох повечеряти + залишиться на сніданок. Ми були небайдужими до прошуто (1,5 євро за 200 г ), сиру брі (1,5 євро за 200 г), йогуртів (0,16 євро). Купляли яйця (0,56 євро) і хліб (0,5 євро), равіолі (4 євро за 500 г), з маскарпоне (1,5 євро за 250 г) приловчилися робити тірамісу. Рікотта – універсальний продукт, гарний і з цукром, і з оливковою олією, і з сіллю. Загалом їжа дуже смачна і відносно дешева.
Кожен раз були на новому пляжі і він був крутіше попереднього. Най-найкращий у Porto Cervo, навіть восьминога бачили під водою.
Наступна частина відпуски – гори, печери, тутешні містечка. Острів невеликий і ми об’їхали його весь, “набігавши” 463 кілометри.
На останок вирішила наварити варення з інжиру, його там дуже багато.
Висновок
Побувавши у активній подорожі, ми зрозуміли, що всім нам підходить лише активний відпочинок. Сидіння у номері готелю – не наше. Бажаємо пригод!
Не шкодуємо, що поїхали з дитиною. Повторили б усе, хіба що взяли б більше теплих речей.