Перемишль знають як перший пункт на кордоні з Україною, і то цілком слушна уява. Проте кілька років тому мало хто з мисливців за враженнями зупинявся тут надовго: обміняли гроші, купили квиток до культових Кракова, Гданська, Вроцлава або Закопане, – і простують собі далі.
Хіба що завітають на каву десь поблизу вокзалу, якщо мають вільні півгодини… Таким колись був і мій сценарій. Але цієї осені я змінила думку. Чому? Аргументів, що саме варте уваги в цьому непересічному місті, чимало. Деякі з них є в моїх дорожніх нотатках. Тож ви, якщо зацікавилися, вибирайте з них щось для себе і вирушайте в мандри на Підкарпаття. Уікенд для цього – те що треба!
Сполучення Перемишля з Україною ідеальне: через місто проходять найдовша європейська автомагістраль Е40 та залізнична колія. Останньою ми і скористалися.
Із запуском рейсів «Інтерсіті+» між Україною і Польщею в грудні 2016-го довга процедура перетину кордону відійшла в минуле. Поснідавши у Києві, на обід встигаєш у Польщу. Сотні пасажирів з українського потяга, наче потік, заповнюють платформу в Перемишлі, проте хвилин за 5 вона майже пуста: більшість поспішає на потяги чи автобуси до інших міст і країн. Ми ж роздивляємося.
Найближчі 4 години за планом присвячено місту, що виникло понад десять століть тому на жвавому перехресті шляхів зі Сходу і Заходу та з Балтики до Дунаю, розрослося на берегах річки Сян і донині пише свою історію. Нам, прихильникам цікавинок та мальовничих краєвидів, хочеться походити вулицями, почути щось особливе від його мешканців … Але насамперед підкріпимося, бо голодній кумі – хліб на умі.
На обід до Швейка
За квартал від вокзалу ми опинилися біля кнайпи з дивною назвою – «Насмілюсь доповісти!» З вивіски безжурно посміхався бравий вояк Швейк, який за сюжетом роману перебував у Перемишлі.
Обід в тематичному ресторані схожий на історичну телепортацію. Переступили через поріг- і перескочили на 100 років у минуле, опинилися на землі, яка за часів Австро-Угорщини була частиною клаптевої імперії.
Готичні склепіння під старовинним кам’яним будинком, архівні світлини, численні артефакти минулої епохи… В якусь мить здається, наче ми підробляємо статистами на зйомках історичної кінострічки. Але ситний дух з солдатських казанків, в яких замість тарілок подали на стіл наваристий суп, повертає нас у дійсність. Ось така гастрономічна передмова до екскурсії містом, сенсорний туризм наживо!
Наступна несподіванка – нашим провідником буде сам Швейк, точніше, гід Маріуш Беднар.
Неважко уявити, що коли вас водить містом вояк, то така прогулянка, напевно, почнеться біля воєнного об’єкту. І ось ми вже біля кремезних стін Перемишльської фортеці. В світлі сонця вона не така вже і сувора, і хвацький образ гіда-Швейка нас тішить. Проте огляд музею, де зібрано безліч цікавих фактів про епоху, на яку прийшлися і пригоди Швейка, доводить: це не бутафорія! Одна з найпотужніших європейських ліній оборони мала затримати ворога (на жаль, так не сталося) й захистити місто, якому було чим хвалитися.
«Чим саме, невдовзі побачимо», – запевнив нас провідник, щоб від історії війн та перекроювання кордонів перейти до тем високих та мирних. І ми ланцюжком прямуємо за ним далі – милуватися будовами Перемишля, що сягають в небо. Звісно, це церкви і костьоли.
Та перш ніж звести очі в серці Перемишля на його вежі та шпилі, робимо паузу, ще й яку вишукану! Поціновувачі мальовничих краєвидів та ландшафтів в стилі еко були задоволені.
Вздовж берегів Сяну та доріжок GreenVelo
На щастя, примхлива осіння погода до нас милосердна, тож ми задивляємося на затишну річку Сян, яка починається на Львівщині і несе свої води у Віслу.
Мимохідь зробивши панорами з лінією огрядних історичних кам’яниць, ми затримуємося на дерев’яному мості, перекинутому з берега на берег на ажурних тросах. Але ж як тут рухливо: і пішоходи, і велосипедисти! Охайні доріжки для них розбігаються від мосту в усі сторони.
Тутешнім велофанам можна позаздрити. Вони, від суперменів на крутезних байках до матусь з дітлахами на прогулянкових роверах, котять туди-сюди трасами вздовж Сяну. І цей факт вартий окремої уваги любителів активних подорожей: сьогодні фактично ціла Польща є зоною масштабного проекту GreenVelo, створеного заради чистого довкілля та активного відпочинку людей будь-якого віку. Рясна мережа зручних шляхів «на два колеса» покрила країну, і починаються вони від Перемишля. До речі, це ще один доказ, що «перший в Польщі» – не просто рекламна метафора.
Вже залишаючи прогулянкову зону понад Сяном, я помітила моїх сусідів по вагону. Вони щойно налаштували свої «вєліки», докрутили свої підшлемники-бафи і готові були стартувати. Та встигли посміхнутися мені у камеру. Попереду у них був «пробний» тур по GreenVelo. Обіцяли поділитися враженнями, якщо зустрінемося на зворотному шляху до Києва.
Збовтали, але не змішували
Перемишль дивує щільністю пам’яток на одиницю площі – їх тут, за даними істориків, понад кілька сотен. Тобто любителі історії в камені мали б запланувати на зустріч з містом принаймні пару днів, щоб «зависнути» й отримати задоволення. Та у нас попереду великий тур Підкарпаттям, тому ми лише кружляємо за гідом «старувкою», як називають поляки між собою старовинне ядро міста.
Наш «Швейк» зупиняється біля кам’яниць «золотого віку» Перемишля, веде до храмів, розповідає про фігури на будовах та розписи, повз які ми проходимо. В давнину цими землями володіли великі князі київські, по них – князі і перші королі польські Пясти. Замок, що височить над містом, зведено при Казимирі Великому… З тієї пори споруда зветься «замок Казиміра», а пагорб – Замковою горою. Під нею не менш відомий Владислав Ягелло засновав кафедрал… Ось його урочистий фасад вже відкривається в кінці вузької вулички, якою ми підходимо до храму з боку площі Ринок…
Зрозуміло, що місто біля важливої переправи через Сян переходило від одного володаря до іншого. Можновладці прагнули залишити слід по собі, зводячи замки та палаци, запрошуючи кращих майстрів. А ті не завжди узгоджували стиль нової споруди із існуючими. Ось і вийшло архітектурне обличчя Перемишля схоже на коктейль Бонда – «збовтали, але не змішували».
Вже повернувшись додому, коли строкаті враження трошки зблідли, я передивляюся кадри, які зробилапід час піруетів по вуличках старого міста в Перемишлі. Від почуття дежавю тут нікуди не дітися: його пагорби і схили, пишна оздоба або стримана елегантність фасадів де-не-де нагадують Прагу і Львів, Київ і Ригу, як і розмаїття мов на цих землях. Нагадують, та не повторюють. І щоби заглибитися в атмосферу цього непересічного міста, я сюди ще повернуся. Як і до їнших «родзинок» Підкарпаття. Ця земля, де сплелася історія і легенди, причаровує.
Корисні посилання
Сайт міста Перемишль
Маршрут Green Velo
Швейк у Перемишлі
Смаки Підкарпаття
Ресторан C.K. Monarchia
Ресторан Melduję posłusznie
Перемишль культурно-історичний: ТОП 20
- Базиліка Вознесіння Богородиці та св. Іоана Хрестителя (1571)
- Греко-католицька церква Св. Іоана Хрестителя (1626-1632)
- Греко-католицька церква Матері Божої Болісної (1933-1935)
- Костел св. Антонія Падевського та монастир францисканців-реформаторів (XII ст.)
- Костел св. Терези та монастир кармелітів босих (1620-1630)
- Костел францисканців (XVIII ст.)
- Православна церква Різдва Богородиці (1880)
- Православна церква Успіння Богородиці (1887)
- Нова синагога (1910-1918)
- Брама старого єврейського цвинтара (XVI ст.)
- Годинникова вежа (1775-1777)
- Казимирський замок (XI ст., 1340)
- Палац греко-католицьких єпископів (1898-1900)
- Палац Любомирських (1885-1887)
- Залишки міських мурів (XVI-XVII ст.)
- Фортеця Перемишль та форт Согльо (XIX-ХХ ст.)
- Бункери лінії Молотова (1939-1941)
- Будівля уряду міста (XVI ст.)
- Залізничний вокзал (1860)
- Український народний дім (1901-1904)
Подорож до Підкарпаття була організована Закордонним осередком Польської туристичної організації в Києві при підтримці Уряду маршалковського Підкарпатського воєводства.
2коментаря