Віа Регія, або Королівська дорога – так називали торговий шлях довжиною 4,5 тис. км між Сходом та Заходом. Шлях був під контролем – митників, вояк, князів і королів всіх часів і народів. На “золотій стежці” у містах і містечках багато укріплень, замків і палаців – цей туристичний маршрут плекає Євросоюз.
А якщо дивитися на цю історичну справу пересічним оком, то Королівська дорога – це сучасний транспортний коридор Е40 – залізниця та європейська автотраса. Логістична зручність покликала нас на знайомство з містами Польщі, які лежать на Віа Регія. Бо подорожувати до них у безвізовому сьогоденні – зручно, швидко і досить недорого. Обраний шматочок Королівської дороги: Київ – Тарнов – Краків – Вроцлав. На поїзді Інтерсіті, що означає швидкість, комфорт і зупинки лише на ключових станціях.
Станція 1. Київ
Київ – Перемишль, квиток 600 грн, час у дорозі – 6,5 год.
Є два ранкових Інтерсіті до Перемишля: о 6 і 6.30. Перший поїзд їде якраз тематичними місцями Віа Регіа– через Коростень, Підзамче та Львів, і досить швидко прибуває до місця призначення.
Отож королівська подорож почалася: вмощуюся у зручні крісла, оглядаюся навсібіч: поїзд не дуже повний, публіка симпатична. Поїздка спокійна, затишна, із запахом кави Wog і чудовими пейзажами за вікном.
Станція 2. Львів
Місто Лева як туристична столиця сміливіше прив’язує себе до Королівської дороги і відповідно до європейських грантів, та й відпрацьовує їх по-чесному. У Львові вийшло чимало київських туристів, яких легко розпізнати по наплічниках та безтурботному вигляду. А натомість Інтерсіті вщент заповнили галичани, яких з відомих причин приваблює саме західна частина Віа Регія.
За дослідженнями одного з польських телефонних операторів, близько 1,27 мільйонів користувачів смартфонів використовують українську чи російську мову. Ось і відповідь, скільки українців живе і працює у Польщі. Звідси і тенденції: дорожчає оренда житла, на ринку праці багато шумовиння, але загалом люд працює і заробляє, а це добра ознака.
За годину після Львова ми непомітно перетнули кордон і опинилися в Перемишлі. Велично виходжу на перон, валізка стукає бруківкою як панська карета. Година до наступного поїзда, якраз час з’їсти у наближчому ресторанчику якщо не фазана по-королівськи, то хоча б журек.
Станція 3. Тарнов
Перемишль – Тарнов, квиток 231 грн, час в дорозі – 2 год.
Я не хотіла, як герой поеми застійних часів “Москва Пєтушки” розмовляти з собою і бурчати про все, що не дає спокою. Я давала собі слово не починати кожне речення з «а у нас, на жаль, не так». І так до біса зрозуміло, що у нас не так років на 20 назад. Але побачивши тарновський вокзал у стилі сецесія, який визнано найгарнішим у Європі, я вигукнула: це ж театр! І на цій театральній площі жодного мафу і лотка з шаурмою. Лише таксисти тихо наче на пуантах забирали пасажирів і розчинялися у сутінках. Ще я викрикнула «а у нас», коли побачила міський ринок, оточений по периметру квітковими прилавками. Естетика! А перед входом стоїть двометровий красень катеринщик, який грає, коли до нього доторкнешся. Далі я вже просто прикушувала язика, бо не королівська то справа – заздрити сусідам.
Тарнов – це суцільний ренесанс, та ще й добре відреставрований. Місцеві магнати Тарновські привозили знатних італійських архітекторів і не жалкували грошей на красу.
Цілий день у Тарнові нагадував стакатто: треба було злетіти скляними сходами на ратушну вежу, оббігати австрійський, єврейський квартали, заглянути у етнографічний циганський центр, пообідати у готелі “Бристоль”, де у 1920 працював український уряд на чолі з Петлюрою. Зрештою випити кави у Трамваї-кав’ярні та почути його історію: тарновські трамваї у 1942 загарбники перевезли до Львова. Коли вагон від’їздив свій час, його забрали додому і поставили посередині центральної вулиці. Довго не відпускав місцевий Музей дієцезії, який має найбагатшу колекцію у Європі народних ікон на склі.
Увечері пощастило побачити Сяючу вежу у найближчих горах. «Коли навколо гарно, є дорога і багато туристів, треба якась «цікавостка», – розповідає Юзеф Кнапик, мер комуни Плесна. Отож місцеве воєводство збудувало на горі оглядову вежу, яка освітлюється вночі. І любителі туризму отримали чудову місцину для подій, відпочинку. Наступний етап Королівського шляху валізка долала з сувеніром – наливкою Tarninówka з терену та баночкою меду від місцевої екофірми Paczka od rolnika, яка розсилає по всій Польщі місцеві спеціалітети.
Станція 4. Краків
З Тарнова у Краків 126 грн, час у дорозі 1 година
Краків – правильне місце для королівського уікенду. Хто тут вперше, піде у бік королівського замку Вавель через Ринкову площу, загляне у Сукняні ряди. Не всі знають, що у них під ногами є величезний музей площею 4 тис. кв.м з мультимедійною експозицією історичного Кракова. Після музею відпаде необхідність хаотично нарізати кола Старим містом, бо то стомлива процедура. Краще піднятися на вавельське узгір’я, подихати величчю епох, знайти Місце сили, де товчуться йоги, і собі там трохи постояти, тримаючись за старі стіни. І заодно помрійте, чим будете займатися у наступні відвідини Кракова – кататися на кораблику, велосипеді, роздивлятися «Даму с горностаєм» Да Вінчі чи гуляти на Плантах (це зелені парки навколо Старого міста).
Жителі Кракова у вихідні не йдуть у Старе місто, яке переповнене туристами. Воліють відпочивати і спілкуватися у районі Казімеж – це єврейський квартал, який тепер складається з ресторанів, кав’ярень і затишних місцин. Тут камерно, цікаво і демократично. Хіба спокій порушать британські туристи, які за старою звичкою прилітають у Краків на дешеве пиво.
Для молоді ознака доброго вечора – постояти в черзі на площа Нова, купити «запєканку» – довжелезний багет з овочами, рибою чи м’ясом, затаритися пивом і сидіти тут же на призьбочках хоч до ранку.
Варто один раз приїхати, щоб переконатися: Краків різний: хіпстерський з веганськими кав’ярнями. Історичний з принадами Старого міста, клубний з нічним життям, бунтівний з підпільними ресторанчиками. І рішучий: цього року містянам заборонили використовувати пічне опалення, щоб зупинити смог, який заважає дихати взимку.
Станція 5. Вроцлав
Краків – Вроцлав 308 грн, час у дорозі – 3,5 год.
З королівського Кракова по Віа Регія їду до студентського Вроцлава. Їду вперше, але з заплющеними очими скажу, що буде Ратуша, ринкова площа, костели і багато історії – на Королівській дорозі по-іншому не буває. У ці історичні оздоби мерія вдихнула яскраве подієве життя – і місто отримало звання European Best Destination 2018.
Неділя у Польщі – день для сім’ї. Торговельні центри зачинено, отож з першим сонечком містяни гуляють на затишному Тумському острові, оточеному каналами, бігають вздовж Одри, долають площу Ринок, де чимало розваг. Приїжджі рахують гномиків, які скрізь – навіть у вікнах і балконах. У кожного своє ім’я, свій характер і своя історія. На сайті міста описано 214 героїв, а тепер їх 500 з гаком – ініціатива перейшла в приватні руки, і заплативши скульптору, можеш залишити на пам’ять місту свого гнома.
Менеджер Вроцлавського туристичного офісу Катерина Врублевська розповідає, що до міста з туристичною метою приїздить багато українців – по статистиці, яку складають ночівлі у готелях, вони на другому місці. Королівська дорога “схід-захід”, як і тисячу літ тому, відкрита всім, хто хоче вражень, змін і перезавантаження.
Подорож по українсько-польській Віа Регія тревел-журналістам організувала Польська Туристична організація в Україні. Мандрія дякує за екскурсії туристичні осередки Тарнова, Кракова та Вроцлава.
1коментар