Гуляйполе варте вашої уваги, бо тут є всі ознаки історичної справжньості: чудово збережені будинки, прекрасний музей з унікальними експонатами і невтомні краєзнавці. Гуляйполе береже пам’ять про буремні події початку 19 століття, які стали втіленням примарних ідей анархізму в життя. І дуже радіє туристам.
Ми спланували свою подорож на південь України так, щоб по дорозі відвідати ще якісь цікаві місцини. До Гуляйполя добрячий гак? Не біда. Гірше, що у суботу місцевий музей зачинено. Набираємо номер, питаємо як бути, а у відповідь: “Приїздіть. буде ще невелика група з Запоріжжя, отож проведемо вам позаурочну екскурсію”.
На ранок після сніданку літніми гостинцями з місцевого ринку рушаємо на зустріч з історією. Прогулянка Старим містом, а саме на такий статус тягне центр Гуляйполя, потішила вмитістю вулиць та парків і мінімумом крикливої реклами. Питання з перебудовою історичних будівель влада вирішила грамотно: старий будинок отримує гарну табличку з розгорнутим описом його історії. Це стримує “новодєльщиків” від ідеї покрити офіс “шубою”, або пофарбувати у отруйні кольори. Та й туристам цікавіше. Отож, перший зустрінутий будинок “розказав”, що його збудував міщанин Гурєвич, а служив особняк Штабом, куди у буремні часи вселялася чергова військова влада – махновська, австрійська, денікінська, червона…
На призначений час приходимо до Музею, який щасливо розмістився у колишньому найбагатшому за архітектурою Банку кредиту. Нас зустрічають співробітник музею Світлана Дончик та історик і краєзнавець Юрій Міщенко.
Перед музеєм стоїть витончений, хоч і потужний за розмірами пам’ятник тачанці. Незвичайна зброя стала символом махновщини, хоча її військове значення місцеві знавці піддають сумніву – мовляв важка штука і не прицільна. Але ж гарна як птаха! Тачанку виготовив запорізький скульптор Андрій Яремко. А поряд рядки: “Гуляйполе, гуляй вітер, як же дихається легко. Вітер, воля і свобода, та й поле широке”
Експозиція музею цікава та емоційна. Якщо вже екскурсія, то почати треба з традиційних черепків і діорам, продовжувати сюжетами 19-го сторіччя, коли Гуляйполе було промисловим містом.
Але швидше – до головного залу, де зібрано все, що збереглося про революційну долю Нестора Махна. В устах історика Юрія Міщенка документи, махновські сюжети і місцеві байки складаються у трилер. Кому не віриться – є чимало книг і фільмів, врешті, є спогади самого Нестора. “Я – історик, багато знаю про свого земляка. І хочу донести думку, що Махно не був жорстоким психопатом, яким його зобразив, скажімо, Олексій Толстой. Складна, неоднозначна персона, гідна уваги і вивчення”. Вивчаємо. П’ятий селянський син, наймит без освіти, був талановитим організатором, партизанським командиром, добрим оратором і непоганим актором, а все інше додали чутки і народні легенди.
Родинне гніздо
Просимо показати хату брата Махна, де часто зупинявся Нестор, бо свого житла так і не надбав. Тут Віктор Яланський – онук Карпа, переховував архіви махновців і вів сподвижницьку роботу по збереженню пам’яті про двоюрідного діда.
На тихому живому подвір’ї, бо доглянуте і обсажене городиною, сидить Нестор Махно, певно що з гіпсу, але для гарного враження пофарбований у золото. Точнісінько такий бетонний пам’ятник стоїть на центральній площі міста. Коли звикаєш до кітчевої позолоти і вдивляєшся, мимоволі ловиш точний образ селянського отамана: погляд у далину, франтівський гусарський мундир і горда папаха.
Гуляйполе сьогодні
У недалекому минулому Гуляйполі проходили мистецькі фестивалі, з ностальгією згадують гуляйпільці Махнофест, який зривав повітря гучними піснями.
Тихе містечко сьогодні слідом за іншою аграрною провінцією, не демонструє ознак розвитку. Територіальна реформа переносить центр громади у сусідні Пологи. “Отож пологи відтепер прийматимуть у Пологах”, – жартують місцеві.
Найперше, що може “підтягнути” Гуляйполе – широке просування міста як туристичного напряму. У час, коли українці багато подорожують по Україні і шукають нові враження – махновська столиця може привабити і автотуристів, і автобусні туристичні групи. Цікавого матеріалу вистачить, щоб заповнити враженнями одно-дводенні тури. Є Старе місто, музей, атмосферні заклади, творчі люди. Туроператорам екскурсійного туризму варто звернути увагу на Гуляйполе.
Досвід двох днів у Гуляйполі
- Зупинитися: Готель “Лідія” (06145) 4-15-96 (200 грн за добу)
- Повечеряти: Ресторан при готелі (500 грн. на чотирьох)
- Наповнитися враженнями: Краєзнавчий музей працює з понеділка по п’ятницю, з 08:00 до 17:00. Тел: (06145) 4-12-54.
- Побачити, але з гідом: Родинне гніздо Махна, кладовище, млин Шредера, старовинні будинки в центрі.