Одним із головних трендів 2022 року мав стати внутрішній туризм. Принаймні, Державне агентство розвитку туризму (ДАРТ) сподівалось на зростання показників за цим напрямком ще наприкінці січня цього року. Але потім сталося 24 лютого й ситуація радикально змінилась. Розбираємось із тим, що відбувається з подорожами країною зараз та чого чекати в майбутньому.
Перезавантаження процесів
За кілька тижнів до початку повномасштабного вторгнення Державне агентство з розвитку туризму презентувало перелік національних парків, які мали оновити цього року заради збільшення туристичного потенціалу. До пілотної групи увійшли: НПП «Святі Гори» (Донецька область), НПП «Подільські Товтри» (Хмельницька область), НПП «Карпатський» (Івано-Франківська область), Карпатський біосферний заповідник (Закарпатська область), НПП «Голосіївський» у Києві.
Цей список в гіркому значенні слова показовий, адже перший об’єкт з цього переліку наразі знаходиться в зоні бойових дій, а в останньому — досі заборонено відвідувати лісову частину через ризик натрапити на нерозірвані снаряди чи міни. І це лише вершина айсберга. Маршрути та локації, формати відпочинку через війну миттєво виявились неможливими, а операторам і агентам знадобилось повністю переглядати логістику та взагалі критично оцінити свої пропозиції.
Проте подорожі не зникли, але вимушено набули нових форм. З перших днів війни люди масово їхали на захід — у більше безпечні регіони. Причому виїжджали не тільки із зон бойових дій, але й просто подалі від ворога. Готелі, хостели, санаторії стали важливими точками порятунку. Деякі з них надавали номери безкоштовно, особливо це стосувалось вразливих категорій переміщених осіб. Інші пропонували знижки для тривалого проживання. Загалом від готелів до державного бюджету за перші 6 місяців цього року надійшло майже 461 млн грн (тут і далі наведені дані ДАРТ). Утім, це все одно менше ніж у мирні часи.
Знову відкладений попит
За перші півроку загальні надходження до держбюджету від туріндустрії скоротились на 26%. При цьому падіння пришвидшується, адже, з одного боку, люди з західних регіонів чи то виїхали за кордон, чи то повернулись додому, а з іншого — загальна економічна ситуація стає важчою. Як результат, готелі й санаторії залишаються заповненими лише наполовину. Ще гірша ситуація — на Одещині, де заміноване море та ракетні обстріли призвели до падіння надходжень від туристичного сектору на 82,3%.
Окремо слід згадати руйнування інфраструктури — ворожі ракети кілька разів поцілювали в готелі Одещини, Чернігова та в інших місцях. І ризик зберігається навіть зараз. Проте українці не були б українцями, як би не продовжували подорожувати країною навіть у таких умовах.
Звичайно, що питання безпеки залишаються пріоритетними, але потреба психологічного розвантаження та зростання зацікавленості у власній історії мотивують людей відвідувати міські екскурсії, а також їздити до історичних пам’яток. Зберігається інтерес до міського туризму — Львів, Київ, Івано-Франківськ, Ужгород, Чернівці, а також невеличкі міста в західних регіонах, відомі своєю атмосферою, приваблюють українців. Зберігається попит на природні локації. Оскільки море цього року недоступне, то основний напрямок — Карпати.
Та все ж таки економічні проблеми часто виявляються сильнішими за прагнення подорожувати: падіння купівельної спроможності додатково негативно впливає на галузь. Таким чином, туристична галузь знову, як і в часи пандемії, знаходиться в ситуації відкладеного попиту.
Перспективи відновлення
Що з цього вийде надалі? Як не дивно, але навіть для туристичної галузі зараз все вирішується на фронті й дипломатичному рівні. Коли закінчиться війна, в якому стані на той момент буде економіка взагалі та туристична інфраструктура, як швидко звільнені території знову стануть безпечними (адже розмінування – це теж тривалий процес) та як триватиме процес відновлення — все це впливає на можливий прогноз.
Що можна передбачити з високою долею ймовірності зараз: зберігатиметься стійке бажання українців відкривати свою країну, а також відвідувати міста, які набули нового значення під час героїчного опору загарбникам. Для індустрії це означає необхідність готуватись вже зараз: розробляти нові програми й підходи. Й хоча можливо, що через складні часи відновлення після перемоги внутрішній туризм не буде розвиватись стрімко, але потреба точно збережеться. Навіть якщо потрібно зачекати.