Це один з 13 вікенд-турів Івано-Франківщиною, які дають змогу побачити буденне життя карпатців та взірці ремесел. Він створений в рамках міжнародного проекту «Go52» – «52 стилі життя в Карпатах: відродження традиційних культур праці».
У садибі «Валило», що у селі Яворів Косівського району можна побачити як роблять ліжники. У більшості мешканців Яворова є ручні верстати, на яких тчуть неймовірно теплі гуцульські ковдри, які популярні в Україні і за кордоном.
Але випрясти вовну і виткати ліжник – це тільки півсправи. Щоб його нитки стали щільнішими, по-справжньому чистими і розпушеними, щоб виріб не їла міль, його треба добре прополоскати у дерев’яній ванні-«центрифузі» на річці – у «валилі».
Здавна гуцули навчилися використовувати стрімку воду річок з допомогою масивної дерев’яної діжі, в яку з величезною силою падає потік води. Вода, що падає згори, “валяє” – обертає виріб. Після годин валяння ліжник позбувається запаху вовни, стає щільнішим та м’якішим.
У минулому столітті у Яворові було з десяток таких дерев’яних ванн на річці Рибниця, але повінь 2008 року зруйнувала передостаннє старовинне «валило». Тому зараз всі йдуть прасувати свої ліжники до пані Світлани Павлюк, господині садиби «Валило», чия родина живе на цьому місці вже два сторіччя.
«Щоб виткати ліжник, треба пройти 14 етапів, – розповідає Світлана Павлюк. – Спочатку необхідно відсортувати вовну за кольорами. Найбрудніша робота – мити вовну, її заливаємо окропом, звільняємо від органічних відходів тварин, тільки потім розчісуємо… Щоб зробити нитки для основи ліжника (1000 метрів), треба витратити цілий день… За місяць активної роботи можна виткати чотири ліжники».
Між іншим, у Яворові ткати гуцульські ковдри вміють всі – цьому ремеслу вчать в школі. Тут застерігають від купівлі ліжників на ринках, оскільки не всі вони зроблені за повною технологією, тому можуть бути не практичними і швидко гублять свій естетичний вигляд.
Гуцульські ліжники осучаснюють і чимало взірців вже виглядають як дизайнерські вироби. Наприклад, років 12-15 назад в Яворові почали робити ліжники з буклями – їх ткати в чотири рази довше ніж звичайні.
Є ліжники нечесані (більше підходять для покривал) і чесані (їх кладуть на підлогу). Варто зазначити що ліжники все частіше використовують замість килимів. А ще ткалі роблять з них теплий одяг, який виглядає дуже «по-дизайнерськи».
«Валило» у садибі «Валило» – це вдосконалений варіант для «валяння» ліжників розміром 5 на 6 метрів, де одночасно можна прасувати до 12 виробів. У старовинних «валилах» вміщалося всього кілька ліжників.
У валила є ще інше призначення. В ковшах, де відбувається валяння, можна купатись. “Гуцульське джакузі” оздоровлює і бадьорить.
Після майстер-класу з ліжникарства у садибі «Валило» варто продегустувати страви з пструги (це давня гуцульська назва форелі). Її смажать у кукурудзяному борошні або запікають у сметані – дуже смачно!
Для довідки: Класичний ліжник на півтора спальних місця коштує 1200 грн. Досить часто ткалі роблять гуцульські ковдри на замовлення – під конкретні розміри.
Майстер-клас з ліжникарства коштує 100 грн з особи, але якщо ви хочете виткати гуцульську ковдру повністю – заплануйте візит до Яворіва на тиждень.