Унікальним свідченням багатовікової історії та майстерності українських предків є 8 дерев’яних церков, що увійшли до Списку світової спадщини ЮНЕСКО у 2013 році. Ці храми, розкидані по Карпатах, є не лише витворами мистецтва, а й символами духовності та культурної спадщини.
Церква на батьківщині Роксолани – Церква Святого Духа у Рогатині
(Рогатинська Святодухівська церква, точніша назва Церква Зішестя Святого Духа, як це підписано в іконостасі церкви)
місто Рогатин Івано-Франківської області
Цей чудовий зразок галицької школи стоїть на батьківщині легендарної Роксолани -Насті Лісовської, майбутньої правительки Османської імперії. Роксолана часто приходила молитись до церкви Святого Духа, адже тут священником був її батько — отець Гаврило Лісовський. На жаль, храм спорудили в 1598 році, через 92 роки після народження Роксолани. Та й нехай! Натомість тут встановлено найстародавніший п’ятиярусний іконостас в Україні, який уцілів до наших днів. Вівтар із іконостасом 1650 року у стилі ренесанс та бароко – результат спільної роботи місцевих богомазів та майстрів львівської малярської школи.
Церква Святого Духа — дерев’яна, тризрубна, одноверха, з квадратним центральним зрубом, гранчастим п’ятистінним вівтарем та подовженим бабинцем. Центральний зруб перекритий квадратним верхом з двома заломами.
Іконостас має врівноважену архітектонічну будову, пишно декорований поліхромним орнаментальним різьбленням.
До найкращих ікон церкви належать композиції на дияконських вратах («Архангел Михаїл» і «Мельхіседек»), намісні ікони Христа і Богоматері.
Ця церква належить до визначних надбань як українського, так і світового мистецтва.
Диво дивне
Храм Вознесіння Господнього
с. Ясіня, Рахівського району Закарпатської області
Автор: Robert-Erik
Вознесенська церква — одна з найдосконаліших дерев’яних церков на всій Гуцульщині, знаходиться в с. Ясіня, Рахівського району Закарпатської області. Пам’ятка архітектури національного значення. Всередині збережено іконостас, що походить з часу спорудження церкви. Називають її також Струківською церквою. Взимку 1824 року якийсь Іван Струк вів отару вівець на ярмарок, але через негоду змушений був їх кинути прямо тут на уступі гірського хребта, що різко обривається над Тисою. А навесні повернувся і – о диво! – вівці не тільки вижили, а й принесли приплід. Тоді й вирішив пастух заснувати церкву та селище навколо неї. І у всьому краї немає їй рівних за красою.
