Унікальним свідченням багатовікової історії та майстерності українських предків є 8 дерев’яних церков, що увійшли до Списку світової спадщини ЮНЕСКО у 2013 році. Ці храми, розкидані по Карпатах, є не лише витворами мистецтва, а й символами духовності та культурної спадщини.
Церква, яка спустилася до людей.
Церква Святого Михайла, село Ужок, Закарпатська обл.
На ялинових брусах, з яких зібрана ця церква збереглися написи, тому ми знаємо імена її творців і рік побудови – 1745. Вона настільки досконало поставлена на схилі, що, здається, виросла на цьому місці. Церква виглядає так, ніби її і не будували зовсім, а стояла вона тут завжди серед валунів на тлі карпатських вершин від створення світу. Але це не так. Розповідають, що первісно церква була збудована високо на схилі гори, але старим людям було важко туди підійматися і церкву перенесли вниз по схилу, майже до дороги.
Дерев’яна церква Святого Михайла є візитівкою Закарпаття. Це одна з найцікавіших споруд бойківського стилю. Ще на початку XX сторіччя такі церкви стояли чи не в кожному селі верхньої течії Ужа. Зараз збережено тільки п’ять, але три нещадно перекрито жерстяними листами.
Всі відмічають лаконічні та стрункі форми цієї церкви та те, як вона чудово вписується в гірський ландшафт. А всередині при погляді на вівтар і різьблений іконостас, на неповторну гру тіні і світла, що ллється з верхніх вікон, розумієш, що непростий шлях до церкви практично бездоріжжям себе виправдовує на всі сто.
Вдале придбання
Церква святого Юра, м. Дрогобич, Львівська обл.
1656 року в соляному передмісті Дрогобича згоріла церква. Проте мешканці вирішили нову не будувати, а… купити вже намолену церкву в іншому селі. ЇЇ обміняли на сіль, розібрали, перевезли до Дрогобича на волах та знову зібрали.
Тепер це центр Дрогобича. А Церква святого Юра стала однією з найвідоміших дерев’яних церков України. Перевезли її в 1657 році. Є пам’яткою галицької дерев’яної архітектури кінця XV — початку XVI століть. Одна з найкраще збережених.
Церква вражає своїми вишуканими різьбленнями, які прикрашають фасад та інтер’єр. Історія храму тісно пов’язана з історією міста та його мешканців. Красива зовні, всередині вона просто чудова. Розпис на стінах нагадує одночасно російські лубки та європейські гравюри. А які сюжети! Чого тільки варті біблійні царі, повиті українськими традиційними візерунками. Чорт, кий веде в пекло на мотузці пару, що застигла в еротичній позі. Або Адам, що б’є Єву, за те, що їх виганяють з раю. Святі на іконах одягнені за модою того часу, а на пейзажах проглядаються сюжети із життя старого Дрогобича.
