Вперше ми з сином (5 років і 9 міс.) подорожували на потязі з ночівлею. Вагон одне слово – раритетний, і цим все сказано. Раді були скоріше опинитися на станції Татарів.
З Татарова до Буковеля – всього 13 км, теоретично їхати 20 хв. Але ж наша компанія була з дітьми, ми хвилювалися про погоду і наперед замовили трансфер до готелю. Дорога на зручному бусику на 6 чоловік у приємному музичному оформленні обійшлася по 50 грн з кожного. І ось ми у Буковелі. Попередні рази зупинялися на околиці, так здавалося дешевше, але все це відносно. Отже, готель обрали «Буковель», номер двомісний напівлюкс (зі спальним місцем для дитини), дитина до 6 років – проживає й снідає безкоштовно, і це неабиякий плюс у економії.
Послуги готелю: сніданки, 1 година сауни (по прайсу 196 грн/год) і до 5 годин безкоштовне перебування дитини у дитячому клубі (по прайсу 400 грн за 5 год.).
Чоловік заздалегідь купив собі скіпас зі знижкою. Прокат спорядження до 9:00 також надавався зі знижкою 30%. Отож він гайнув на гори, а ми залишилися сам на сам зі снігом, свіжим повітрям і бажанням взяти від Буковеля все і більше.
Було смачно
Сніданок смачний та поживний – нам вистачало на цілий день. Один вечір провели у ресторан «Грибова хата», вразив борщ у мисці з гарячого хліба. Чек також вразив – за 5 страв більше тисячі гривень. Отже, решту вечорів їли у номері, купляли щось у супермаркеті, також смакувала вулична їжа, як от чебуреки 30 грн/шт.
Буковельські розваги
Отже, чоловік катається на лижах, а ми з малим випробовуємо смт Поляниця на гостинність. У перший день це був дитячий клуб від готелю, автодром 50 грн/4 хв, оглядовий витяг 105 грн (дитина до 6 років – безкоштовно).
Пройшлися до Ice hotel (вхід 95 грн, дитина – free), тут все із льоду, навіть посуд. Готель поставили посередині схилу 1С, шлях сюди без лиж та сноубордів не передбачено, тому йшли з малим по трасі, сподіваюсь, не заважали лижникам. Цікаво було б подивитися на тих екстремалів, що ладні переночувати тут за 3300 грн за ніч. Вирішили, що ми не настільки відчайдушні.
Назад спускалися на оглядовому витязі. Встигли ще годину покататися на сноутюбі за 250 грн (350 грн/2 год), дитина – free. Накаталися вдосталь, стомлені і втішені ледве допленталися до номеру. Відвідали сауну – це те, що треба після катання. Малому найбільше сподобався хамам і крижаний грот, я прогрілася у гуцульських термах та один раз наважилася пропливти у відкритому басейні, але то був разовий і екстремальний експеримент.
Калькуляція катання
Недільний день ми з сином присвятили гірськолижній практиці. Бо перші навики ми вже мали. Ходили на Протасів Яр, позаймалися з Сергієм, керівником лижної школи. Може буде корисно, то ділюся: вартість години навчання на київській гірці – 500 грн, плюс оренда спорядження дитині 70 грн/год і 100 грн/год для дорослого.
Збираючись на гірськолижний курорт, та ще й з дитиною, ми розуміли, що катання – річ небезпечна. Потрібна страховка, яка передбачає медичну допомогу, страхування від нещасних випадків, втрати багажу, відмови від поїздки і навіть відшкодування у разі зіткнення з іншим лижником на трасі. На гірськолижному курорті люди часто потрапляють у складні ситуації: падають, ламають прокатний інвентар, зіштовхуються на лижні. Ми натрапили на підходящі умови – комплексне страхування, яке включає у себе у тому числі і страхове покриття при заняттях активним туризмом, а купуючи страховий поліс онлайн заощадили 20%. Таким чином ми повністю підготувалися до снігових пригод!
Спорядження брали у прокаті навпроти ресторану «Фільварок» без черги – 500 грн на двох. Заняття з дитиною коштувало 495 грн/год. Навчання просунулось швидко, бо якийсь досвід був. Льоша швидко схопив всі прийоми і отримав звання майбутнього лижника.
Заняття з інструктором для дорослих коштувало 990 грн за 2 години. Треба було підійматися вгору на підйомнику. Зізнаюсь, не хотіла вставати, думала – спущусь назад на кріслі. Інструктор Ski School Василь Палагнюк пояснив, що треба швидко відштовхнутися рукою і подати корпус вперед. І ось мій перший схил – і я поїхала! Лижі – кохання назавжди.
Гірські санчата
Третій день ми ходили на 15-й витяг дивилися, як наш тато підкорює трампліни.
Трохи погрілися у кафе і о 16:30 пішли на санну трасу, яка відкрилася у Буковелі нещодавно. Схил 14В, підйомник №14. Вартість: 590 грн на 3 години (дитина до 6 років free). У цю вартість входить абонемент + оренда шоломів по 35 грн. Нам видали пластикові санчата з кермом. Гірка висока і крута, тож син відповідав за кермо, а я – за гальма. Зчесала підошву, бо гасила космічну швидкість. Не забувайте, що на підйомнику та по схилах дуже сильний вітер, треба захищати щічки.
Три години виявилось забагато. У сауну ми принесли бадьорий сміх і веселі спогади про пригоди на санчатах.
Відпочинок в “десятку”
Після гарного сніданку ми зібралися, попрощалися з чудовими краєвидами і рушили додому. Ми знову замовили зручний трансфер – на цей раз до Івано-Франківська (100 грн з людини). Всі восьмеро пасажирів – кияни, їхали до вечірнього поїзда. Отож не спішили. Водій зупинявся – то біля гарних локацій, то біля кав’ярні, і наша дорога перетворилась на ще одну приємну пригоду. У Івано-Франківську погуляли по місту, завітали на оглядовий майданчик (20 грн, діти до 6 років – free). Зліпили сніговика навпроти міськадміністрації.
Цілий вечір відпочивали у затишному ресторані «Десятка» зі смачною кухнею і дешевими цінами. Ситі та добрі поїхали до Києва.
Зізнаюся, що Буковель важко віднести до бюджетного відпочинку, немає сенсу їхати сюди і не спробувати санну трасу, сноутюб та лижі, а все це неабиякі витрати. Проте, думаю, ми вдало заощадили, відпочиваючи з дитиною, адже фактично ми платили тільки за себе, син (йому через три місяці 6 років ) скрізь проходив безкоштовно. А спільні враження так об’єднують!
2коментаря