У самому центрі Києва, в Пасажі за столиком кафе розташувався бронзовий джентльмен: елегантна поза, модний капелюх, хвацько закручені вуса. З першого погляду зрозуміло – ця людина любила жити та вміла цінувати задоволення. Лешко Дезидерій Владислав Городецький, він же Владислав Владиславович Городецький – інженер, епатажний архітектор, аристократ, авантюрист, мандрівник, художник, письменник і навіть авіатор.
У цих краях народився великий архітектор
Дитинство
Факт загальновідомий: Владислав Городецький народився 23 травня 1863 року у крихітному селі Шолудьки, Брацлавського повіту, Подільської губернії (нині Немирівський район, Вінницька область) в родині польського аристократа. У ранньому дитинстві він жив у великому будинку зі стайнями. Екіпажі, верхові коні, фортепіанна музика, книги. Однак у 1873 році сім’я була розорена. Благополуччя змінилося бідністю.
Факт маловідомий: Тепер житло Городецьких мало відрізнялося від сільських хат, що оточували його, проте знаходилося воно в красивому місці – на березі Південного Бугу. Поки батьки вели нерівну боротьбу з боргами, що невпинно зростали, Владислав захоплено малював та із задоволенням читав. Проте сім’я все глибше падала у фінансову яму – рухоме майно було описано та продано за борги.
Факт непідтверджений документально: У дванадцять років Владислав потоваришував із циганською дівчинкою, яка привела його до табору та познайомила зі своєю бабусею. В руках у хлопчика була книга Жуль Верна і альбом з малюнками. Стара циганка напророчила хлопчику, що він побуває в тих місцях, де не бував навіть автор книги, яку він тримає в руках. І що всі будиночки з його листочків стануть дійсністю.
Юність
Факт загальновідомий: Середню освіту Владислав Городецький здобув у реальному училищі при костелі Св. Павла в багатонаціональній Одесі. Щоб дати синові гідну освіту, сім’ї довелося звернутися за допомогою до родичів.
Факт маловідомий: Шістнадцятирічний юнак, який жодного разу не виїжджав далі провінційного Немирова, опинився в красуні Одесі, саме повітря якої не сприяло старанності у навчанні. Трійки з усіх предметів, проте з малювання та креслення у Городецького стояло “відмінно”. Це допомогло майбутньому архітектору стати студентом Санкт-Петербурзької Академії мистецтв (математику довелося перездавати двічі).
Перші кроки
Факт загальновідомий: Закінчивши навчання, Лешек Дзедерій приїхав до Києва. Місто переживало перший етап «будівельної лихоманки». «Гоноровий» пан Лешек виявив неабияку розсудливість, не відмовляючись від жодної із запропонованих робіт.
Факт маловідомий: проектувати і будувати доводилося виставкові павільйони, стрілецький тир, цвинтарні склепи і навіть міські туалети, які називалися «ретирадами». Городецький охоче брався до будь-якої роботи. Переживши бідність, він усе життя прагнув «реабілітуватися», виявляючи завидну працьовитість та фінансову кмітливість.
Кохання та сім’я
Факт загальновідомий: 1889 року Владислав Городецький одружився з донькою купця Корнелією Марр. Наречена отримала дворянський титул, наречений – солідне придане і зв’язки в бізнес-колах міста. Чи може шлюб із розрахунку бути щасливим? Може, якщо розрахунок правильний. У подружжя Городецьких було двоє дітей: дочка Олена, про другу дитину майже нічого не відомо. Дослідники досі сперечаються, чи це був хлопчик чи дівчинка.
Факт маловідомий: Корнелія Марр мала яскраву зовнішність, а Владислав умів галантно підкорювати. Газети називали стосунки цієї пари романом століття. Для дружини Владислав створював ескізи костюмів, власноруч шив сукні та робив прикраси. Ставши вдовою, Корнелія залишалася вірною чоловікові до самої смерті.
Миколаївський костел – архітектурна перлина Києва
Визнання
Факт загальновідомий: У 1897 році Городецькому доручили будівництво будівлі Музею товариства любителів старожитностей (нинішній Національний художній музей). Городецький із честю впорався із проектом. Наступне замовлення — Костел св. Миколи. Городецький зміцнив ґрунти і вніс у вигляд храму низку коректив, які суттєво покращили будівлю.
Факт маловідомий: Амбітність Городецького ніколи не заважала архітекторові працювати у команді. Успішною була співпраця з архітекторами Шлейфером і Брадтманом (готель ««Континенталь», тепер – Консерваторія). Вже до 1900 року Владислав Городецький набув слави і статків: глава власної будівельної контори, співвласник цементного заводу «Фор» та безліч замовлень.
В наш час Городецький вважався б блогером
Слава
Факт загальновідомий: Пам’ятаючи про те, що робота має бути творчою, Городецький урізноманітнив життя всіма способами. Отримав розряд зі стрільби, став затятим мисливцем і мандрівником. Географія його поїздок вражає й сьогодні: Азербайджан та Кенія, Афганістан та Кавказ, Іран та Монголія, Сибір та Тибет. З поїздок він повертався, обтяжений трофеями та враженнями. Враження зафіксував у власній книзі, яку сам видав і проілюстрував (примірник цієї книги можна побачити в Музеї однієї вулиці на Андріївському узвозі).
Факт маловідомий: Не маючи власного герба, Городецький вільно обертався у вищому суспільстві. До того ж його улюбленим заняттям був епатаж. Пан Владислав був невичерпним джерелом матеріалів для світських хронікерів: прогулянки міськими вулицями з мавпочкою на плечі, перший у Києві особистий автомобіль, польоти в небо з піонерами київської авіації. І ці «бадьорі» вуса, що стирчать вгору…
Будинок із химерами, або Будинок Городецького
Шедевр
Факт загальновідомий: Владислав Городецький вирішив збудувати ідеальний будинок. Він спроектував не тільки квартири та житло для прислуги, але також гараж, каретний сарай, загальний холодильник, власну пральню та навіть… корівник (щоб мешканці могли насолоджуватися кавою зі свіжими вершками). Зрозуміло, будинок був не лише спроектований, а й збудований. Той самий Будинок з химерами, до якого кияни вже друге століття ведуть на прогулянку гостей.
Факт маловідомий: Будинок із химерами став елітним житлом одразу після побудови. Оренда квартир тут була найвищою у Києві – 3500 рублів на рік. Найкраща ж квартира з 13 кімнат належала родині архітектора. Цікаво, що живучи на широку ногу, Владислав Городецький постійно зазнавав фінансових труднощів. Тому їздив на спортивні змагання до Європи з метою заробити грошей. Грошовий приз переможцю становив 10-20 тис. рублів. Втім, незважаючи на всі зусилля, Будинок із химерами все ж таки довелося продати, щоб розплатитися з боргами.
Еміграція
Факт загальновідомий: Владислав Городецький прожив у Києві 30 років. Однак у 1920 році він залишає Україну та переїжджає до Польщі, де займається реставраційною діяльністю. У 1928 його запрошують на посаду головного архітектора зі спорудження перської залізниці. Залізничний вокзал Тегерані, палац шаха, готель – останні будівлі, створені архітектором в Ірані. 1930-го Владислав Городецький помер.
Факт маловідомий: Епатажний архітектор, якому вдалося змінити вигляд Києва, похований на католицькому цвинтарі у Тегерані.
Міфи
Факт загальновідомий: Життя та творчість Владислава Городецького породили безліч чуток, здогадів та легенд. Найзнаменитіша з них говорить: Будинок з химерами був збудований на згадку дочки, що передчасно потонула. Цей міф має багато варіацій, які залежать від фантазії киян.
Факт маловідомий: Олена Владиславівна Городецька емігрувала до Польщі, звідти після Другої світової війни – до Швейцарії. Про онуків архітектора нічого не відомо.
Ще одна похмура легенда говорить, що, покидаючи Будинок з химерами, Городецький прокляв чужинців, які в ньому оселяться. Усі організації, які працюють у незвичайному будинку, справді розорялися чи закривалися… Що ж, бувають у житті збіги. З пророцтвом циганки досить точно все збіглося.